пʼятницю, 26 квітня 2013 р.

Як козаки кінець географії шукали: Частина перша, гори Алтаю

Для початку підведемо підсумки. Маршрут мандрів в кінці кінців склався в такий ось ланцюжок: Київ – Стамбул – Чуйський тракт – Алтай (Південно-чуйський та Катунський хребти) – Сибір (Новосибірськ, Красноярськ, Іркутськ і т.д.) – Байкал – Монголія (Улан-Батор, Хархорін, Терейлж і ще скількись там страшних слів) – і назад тим самим шляхом. Усього: три країни, 12 гірських перевалів в гірській частині маршруту, 27 населених пунктів – в тій чи іншій мірі “освоєних” ногами. Загальна відстань пересувань приблизно рівна половині екватору: 10500 км. літаками, 3500 км. поїздами, 3000 км. автобусами, 600 км електричками, 1300 км. стопом, 300 км. пішки (далеко не у горизонтальній площині :-). І півтора місяці часу на все це.

Туристичний похід у гори Алтаю переріс у тривалу багатогранну мандрівку в глибини Азії. Не скажу впевнено, що ми таки знайшли кінець географії, але, безсумнівно, побували десь дуже неподалік від нього. І чого тільки за цей час не трапилось: перельоти та переїзди, переходи та переправи, підкорені перевали та пройдені хребти, неймовірні краєвиди та екстремальні ночівлі, вражаючі льодовики та лоскочучі нерви каменепади, надійні друзі та незвичні знайомства, народи та цивілізації, драйв автостопу і ритмічна впевненість залізниць, безмежність тайги та бездонність Байкалу, колорит Сходу та непередавана екзотичність Азії кочової – все це на тлі постійних пригод, комічних, та не дуже, ситуацій, відкриттів у собі та в навколишньому світі, переоцінки поглядів й усього іншого, що супроводжує самостійні подорожі світом.

За півтора місяця можна прожити ціле життя! Тому не зневажайте подорожі й завжди намагайтесь реалізувати свої мрії.

Тільки про дві речі ми будемо шкодувати на смертному одрі - що мало любили і мало подорожували. Марк Твен.

Звіти про першу частину подорожі знаходяться у моєму жж.

Як козаки кінець географії шукали.

Передмова: Чуйський тракт.

Південно-Чуйський хребет.

Дньовка в Джазаторі.

Катунський хребет.

понеділок, 21 січня 2013 р.

Як козаки кінець географії шукали: на зворотному шляху.

На календарі 25 серпня;  йде,  давно збились з рахунку який, день подорожі. Не так уже й довго ми в Монголії - не більше тижня, але вже є відчуття того, що прожили тут цілу вічність. Зараз трусимось в загальному вагоні до міста Дархан на півночі країни, де в планах оглянути якусь грандіозну статую Будди - ну і ніби як усе, далі розпочнеться "квест" на три тисячі кілометрів до Новосибірська.
image

суботу, 19 січня 2013 р.

Як козаки кінець географії шукали: День Незалежності!

Після подорожі до центру Монголії, яка закінчилась феєричною поїздкою на таксі через увесь Улан-Батор в єдине тут знайоме нам місце ночівлі – бур”яни поруч із центром, нас очікує ще одна “вилазка” – на Схід від столиці, де мають трапитись природні красоти та дива сучасного монументалізму.  А ще сьогодні День Незалежності України – і  з цього приводу теж є деякі ідеї…
IMоGй2_04059408

вівторок, 15 січня 2013 р.

Як козаки кінець географії шукали: подорож до центру Монголії

Отже, йде другий місяць нашого пошуку кінця географії й наразі навколо нас вирує столиця Монголії. Попередній день закінчився табором у якихось чигирях в 15 хвилинах ходу від центральної площі Улан-Батору, але сьогодні плануємо знову перевтілитись з „бомжиків” в „бекпекерів” й податись до Хархоріна, колишнього Каракорума – давньої столиці Монголії.  
image

суботу, 22 грудня 2012 р.

Як козаки кінець географії шукали: знайомство з Монголією

Тиждень автостопного, залізничного та усякого іншого пересування, сповнений безлічі різноманітних пригод та яскравих вражень добіг до свого логічного завершення – ми впритул наблизились до Монголії, і уже за кілька рядочків тексту перетнем кордон цієї неймовірно цікавої країни
image

пʼятницю, 7 грудня 2012 р.

Як козаки кінець географії шукали: на Байкалі.

Після “електричкінгу” та автостопу на 2000 км, доплентались, нарешті, до Іркутська. Серед планів “на найближчу п”ятирічку” -  відпочити деньок-другий на Байкалі і шукати шляхи до тієї далекої і, кажуть, дикої Монголії, степи та юрти якої маячать у головах уже не перший день. 
9K3nbu7mLaY

неділю, 25 листопада 2012 р.

Як козаки кінець географії шукали. Сибір автостопна.

Кажуть, автостоп це швидко, драйвово, насичено спілкуванням і постійними пригодами. Невдовзі ми усе це перевірим на власному досвіді, долаючи федеральну трасу М-53 “Байкал”, яка протягнулась на 1860 км від Новосибірська до Іркутська.  
P-2v9PjaNEI